Новорічний ялинковий бум!
Або як все починалось?
Новий рік неможливо уявити без ошатної ялинки. А чи знаєте ви, чим прикрашали ялинку наші батьки, бабусі, дідусі? Багато новорічних іграшок не представляють великої художньої цінності. Але, як вважають учені, з їхньою допомогою можна простежити всю історію країни. Масу інформації несуть ці дорогі серцю атрибути кращого свята в році. Улюблені всіма, вони абсолютно беззахисні: кожний наступний Новий рік будь-яка з тендітних штучок може не пережити. У результаті багато іграшок, які пам'ятають теперішні батьки, бабусі, дідусі зникли: втратилися, розбилися, подарувалися. Але дотепер живуть вони в розповідях.
Новорічні красуні, привертають до себе загальну увагу, уособлюючи райське дерево, а прикраси на них символізують біблійні яблука, одне з яких наша прародичка Єва так необачно запропонувала посмакувати Адамові. Коріння торжеств, пов’язаних із радісними клопотами, а саме придбанням, прикрашанням новорічної ялинки, вростає у сиву давнину, сягаючи біблійних часів.
Повага до ялинки як символу перемоги над смертю і засобу для захисту домашнього вогнища від злих духів існувала в германских племен ще до прийняття християнства. У XIV столітті початок року німці перенесли на Різдво, а звичай прикрашення ялинки перейшов на це свято у ХVІ ст. Літопис тих часів свідчить, що прикрашали різдвяне дерево паперовими трояндами, яблуками, горішками, печивом, грудочками цукру. Вперше прикрасив різдвяну ялинку Мартін Лютер. Кажуть, що це він запалив на ялинці свічки, як нагадування про Віфлеємську зірку. Пізніше цю зірку стали розміщувати на вірхівці ялини, а свічок ставили рівно дванадцять – чи то по кількості місяців у році, чи то по кількості апостолів. Поряд з горіхами, яблуками, пряниками на гілках висіли фігурки янголів і пастухів.
Наприкінці XVIII століття в Німеччині з’явилися перші скляні іграшки. Появу скляних ялинкових кульок зв'язують зі спробою створити штучні подоби фрукта. Легенда пов’язує це починання з цілком конкретним роком, коли в країні не вродили яблука, а отже вішати на ялинки було нічого. Щоб за цих умов не порушувати традицію, німці знайшли замінник яблукам – їх символи, скляні кулі.
Перші ялинки в Росії з'явилися в ХVІІІ столітті в будинках петербурзьких німців. Цей звичай у них перейняла столична знать, а вже в середині XIX століття святкове дерево стало неймовірно популярним. Самими улюбленими й численними ялинковими прикрасами протягом багатьох років були іграшки-насолоди – шишки і бурульки, зайчики і білочки. Їх випікали з піскового тіста й обертали в золоту, срібну й кольорову фольгу. Особливою прикрасою ялинок були маленькі свічі.
На рубежі XIX-XX століть ялинки почали прикрашати з певним шиком. Спочатку в Росії продавалися німецькі іграшки. Якщо вдатись до сучасної термінології, вітчизняні виробники - місцеві кустарі в невеликих артілях виготовляли в той час іграшки тільки з паперу, вати, пап’є-маше.
Перші місцеві підприємства, які виробляли скляні кулі, з’явилися тільки після Першої світової війни. Але розвитку вони не набули у зв’язку з відомими подіями. Радянська влада оголосила ялинку шкідливим пережитком. День Різдва став Днем індустріалізації! Згодом антирелігійна кампанія, яка розгорнулася у 1927 році, Різдво заборонила, а тому і на ялинки ввели «табу». І тільки з середини 30-х років минулого століття більшовики вирішили, що ритуал прикрашення різдвяного дерева можна трактувати як підготовку до новорічного свята без християнських «натяків». 28 грудня 1935 р. в газеті «Правда» була опублікована стаття П.Постишева «Давайте організуємо до Нового року дітям гарну ялинку». І довгоочікуване дерево знову наповнило своїм ароматом кожний будинок. Свято Нового року було реабілітоване, але при цьому з нього вилучили релігійні мотиви, а давній традиції надали одіозноідеологічного характеру. Що не могло не позначитися й на ялинкових іграшках, де стала домінувати офіціозна атрибутика у вигляді зірок, серпів із молотами, ракет з обов’язковою радянською символікою.
У радянських артілях відновився випуск іграшок: вручну з вати, пап'ємаше «ліпили» чоловічків – Дідів Морозів, парашутистів, дам і дітей - учасників перших довоєнних свят, ретельно прорисовуючи всі риси особи. Посівши місце в арсеналі ідеологічної зброї, скляні іграшки одержали «зелену вулицю», зі скла видували самовари, дирижаблі з написом «СРСР».
Розробкою радянських ялинкових прикрас і їх асортиментом ще перед війною зайнявся в Москві Інститут іграшок. В 40-і роки новорічні ялинки в усій країні прикрасилися червоними зірками, дирижаблями, танками, літаками, парашутистами і навіть портретами Сталіна і членів політбюро.
Під час Другої світової війни іграшки продовжували випускати. Асортимент був обмежений, та й особливою яскравістю вони не відрізнялися. Але навіть у самі важкі роки ритуал одягання ялинки нехай у саморобне, найчастіше незграбне вбрання, обов'язково дотримувався - як свого роду гарантія здоров’я і щастя, можливості повернення до нормального, мирного життя, як ключ до виконання одного на всіх бажання - перемогти.
Після Другої світової війни для прикрас ялинок використали дешеві картонні фігурки циркових і казкових тварин. Іграшки стали більше виразними. В 1949 році до 150-річчя від дня народження О. С. Пушкіна були випущені іграшки із зображенням персонажів казок поета. Радянські ялинки збагатилися цілим набором казкових персонажів – золотими рибками, богатирями, русалками, хатинками на курячих ніжках.
На початку 50-х років, у період недоліку продуктів, виготовлялося з вати багато «їстівних» іграшок: всіляких ягід і овочів. На ялинці оселилися казкові герої: Червона Шапочка, Айболить, забавні звірята, птахи. Лелеки - символ демографічного вибуху 50-х.
Не пройшла безслідно і «кукурудзяна епопея» за часів М. Хрущова, коли на ялинових гілках «виросли» качани. Проте, неодмінною прикрасою ялинки були все ті ж скляні намиста.
Грандіозна подія початку 60-х - освоєння людиною космічного простору знайшло відбиття в ялинкових іграшках: з'явилися ракети, супутники, космонавти, зірки. Пізніше з'явилися зразки так званого «дачного буму».
У 70-х гарні ялинкові прикраси, як і все інше, стали дефіцитом. Те, що випускала вітчизняна промисловість, стало приймати усе більше спрощені форми і одержувати штамповані обличчя. У 80-і роки іграшки здобувають абстрактну форму: найчастіше дитині доводилося напружувати фантазію, щоб визначити, що ж за звір, настільки обтічної форми, з'явився на ялинці? У 90-і роки випускаються кулі з переводними зображеннями тварин - символів року (відбиття моди на різного роду гороскопи). З'являються ялинкові іграшки у вигляді шоколадних фігурок.
Початок 21-го століття - майже повна іноземна інтервенція великою кількістю імпортної ялинкової продукції не дуже високої якості.
Щороку мода на новорічні прикраси змінюється. І що найприємніше, вітчизняні атрибути нового року все важче відрізнити від закордонних, вишуканi українськi iграшки стають престижними: вітчизняні фабрики випускають фігурну іграшку, дивні кулі з ручним розписом, копіюють старі іграшки на прищіпці.
Сьогодні фахівці відзначають популярність українських, гуцульських орнаментів, «а ля іграшка у вишиванці». Це мода на національні - фолькові - мотиви в новорічних іграшках. Виглядає це дуже стильно і незвично - така собі справжня українська ялиночка.
У листопаді 2004 року народилася ідея виготовлення ялинкових прикрас із логотипом «Так! Ющенко». Працівниками фабрики було виготовлено партію новорічних іграшок із «революційним» помаранчевим логотипом. Нова продукція розійшлася просто миттєво: деякі підприємці забирали її прямо із фабрики. До Новорічних свят випустили тільки дуже обмежену партію «ющенківських» новорічних іграшок. Тож якщо у вашій домівці є ялинкова прикраса із логотипом «Так! Ющенко», бережіть її. Адже це сьогодні – унікальна річ, яку ви не придбаєте більше ніде й ніколи.
Найціннішими ялинковими прикрасами «гурмани» вважають антикварні прикраси – вони, до речі, зараз дуже популярні. В Україні існують спеціалізовані салони, антикварні крамнички, де охочі можуть придбати іграшки свого дитинства або і молодості своїх батьків. І подивитися там є на що. Скажімо, унікальні експонати – найбільш цінні для колекціонерів через свою рідкісність – іграшки, виготовлені у часи Другої світової війни, – це розмальовані жерстяні звірі. Є на полицях магазину і фігурки Івана-царевича, і сердитої тещі, і парашутиста, і космонавта. До речі, дивлячись на новорічну старовинну іграшку, експерт одразу визначає, до якого періоду вона належить: усе, що наша країна пережила за цей час, відображено у цих прикрасах. У старих іграшках живе тепло рук майстра-склодува і казкового художника. Сьогодні такі прикраси знову в моді.
За ці роки багато чого змінилося в нашій державі (принаймні червону зірку на вершечок новорічного дерева вже мало хто мостить). Як і все на світі, міняються з роками і ялинкові іграшки, але традиція прикрашати ялинку залишилася тією ж. Є щось зворушливе і таємниче у тому, як традиційно прикрашають діти з батьками перед Новим роком лісову красуню, - стандартні скляні шишки, кульки, верхівка на маківці ялинки, купа «дощику» і як обов'язковий елемент «декору» - «фрагменти» вати на гілках. Завершує святковий ансамбль, звісно, пара Діда Мороза та Снігуроньки. Ну, звикли ми до «стандартного» оформлення новорічних дерев.
Правда, зараз ялинка може дуже стильно виглядати ;)))))
Щасливих Вам Новорічних і Різдвяних свят!!!
Автор: Людмила Меленець
Фото: Саша Синя і простори інтернету
